28/09/2026
⁉️— Я ніяк не міг зрозуміти, кого насправді кохає Емілі — мене чи Сема. Здавалося, він завжди був поруч, навіть коли ми залишалися удвох.
— Сем зараз у пеклі, Томе, — сказала вона так тихо, що гуркіт мотора мого пікапа здавався громом. — А ти щоранку перевіряєш рівень мастила в тракторі. Наче все як завжди, ніби навколо нічого не відбувається. Це все, на що ти здатен?
Вона відсторонилася, коли я спробував узяти її за руку. І це було гірше за ляпас.
— Мені шкода, — додала вона, і в її очах я побачив не кохання, а жалість. — Я не можу дивитися на тебе й не думати про тих, хто зараз у багнюці воює за наше майбутнє. А ти… просто той, хто залишився, Томе.
— «Той, хто залишився». Розумієш, Рею? Для неї я був не чоловіком, а частиною сільського пейзажу. Декорацією. Боягузом у її очах, хоч закон казав, що я потрібен тилу.
Продовження👉 https://booknet.ua/reader/bez-radozvyazku-b437920?c=4765615
#українськалітература #сучаснапроза #військовапроза #уривокзкниги
